— Дідусь приплив! — манюня качечка обіймає свого дідуся. — Дор-р-рогенькі мої! — тішиться ворона… й обіймає свої скарби. Мама коала обіймає малюка перед сном.

Позіха-а-ає жирафик, а поряд похіза-а-ає мавпенятко. І котик позіхає, він щойно випив теплого молочка. Які сонні оченята в малого бегемотика. Та й дракончику теж дуже хочеться спати. Усі-усі солодко позіхають, заплющують оченятка й засинають. І ти спи, малятко.

— Ура-а-а! Я іду з мамою полювати! — радіє спритне кошеня. А допитливе кошеня сумує: воно хотіло покуштувати місяць із калюжі, а мама заборонила. — Няв! Я спіймав власний хвіст! — хвалиться гордий пухнастий котик.

Ку-ку! А де наш зайчик? Ось він! І знову зник. А де ж наша совушка? Ось вона, ось вона! Здається, тут була жабка ... Де ж вона? Ой, а де ж наш малюк, де ж ти? Ах, ось ти де!...

— Хрум-хрум! — гризе мишка зернятко. — Плям-плям! Ням-ням! — ласує свинка бурячком. — Ом-ном-ном,— наминає ведмежа мед. А ось білочка знайшла грибочок. М-м-м… яка ж смакота! Усім-усім бажаємо смачного! І тобі, малятко, також!

Усім час додому. — Бува-а-ай! — вигукнув броненосець і покотився додому. Орангутанг ледь здійняв капелюха й чемно сказав: — Гарного вечора, шановні. — До скорої зустрічі! — радісно помахало великим вухом слоненя